Основна відмінність між стоматологічним матеріалознавством і механічним полягає в тому, що матеріали, які використовуються в стоматології для лікування пацієнтів, повинні бути абсолютно безпечними.
Тільки після підтвердження їх безпечності оцінюються інші важливі характеристики. У стоматології прийнято розподіляти використовувані матеріали на чотири основні групи: базові, конструкційні, клінічні та допоміжні.
Базові стоматологічні матеріали застосовуються в ортопедичній стоматології для виготовлення зубних протезів, апаратів та пломб. Конструкційні стоматологічні матеріали класифікуються за складом і функціями:
- Метали та сплави: коронки і мости;
- Кераміка: ситали та фарфор для створення вінірів;
- Композити та пломбувальні матеріали: пломби та штифти;
- Полімери: базисні, облицювальні та швидкозатверджувальні пластмаси.
Допоміжні матеріали використовуються на різних етапах виготовлення зубних протезів.
Вони поділяються на кілька категорій залежно від етапу застосування:
- Відбиткові матеріали: для зняття розмірів щелепи та зубів, на які буде встановлено протез;
- Моделювальні матеріали: для створення точної копії майбутнього протеза;
- Абразивні матеріали: для підготовки поверхні зуба перед протезуванням;
- Полірувальні матеріали: для відновлення цілісності зубної емалі;
- Ізоляційні матеріали: для розділення здорових зубів і протеза.
Додаткові матеріали, такі як сплави, припої, флюси та відбілюючі речовини, також широко застосовуються в стоматології.
Клінічні стоматологічні матеріали включають ті, які лікарі використовують безпосередньо під час прийому. Вони можуть бути:
- Відбитковими;
- Восковими;
- Пломбувальними.
Стоматологи застосовують усі групи матеріалів у своїй практиці, однак виділення окремої категорії клінічних матеріалів є необхідним, оскільки вони контактують безпосередньо з порожниною рота пацієнта і повинні відповідати найсуворішим стандартам.
Матеріали, що використовуються в стоматології, повинні відповідати таким критеріям:
- Не містити токсичних речовин, не провокувати розвиток пухлин і алергічних реакцій;
- Відповідати гігієнічним нормам: не мати заглиблень чи тріщин, де можуть накопичуватися залишки їжі та утворюватися зубний наліт;
- Бути стійкими до механічних навантажень, зберігаючи форму протеза незмінною;
- Мати пластичність під час роботи та максимальну твердість після завершення;
- Мати стабільний хімічний склад і антикорозійні властивості.
Крім того, стоматологічні матеріали повинні забезпечувати пацієнту відчуття природності. Протези повинні щільно прилягати до щелеп, не ускладнюючи закриття рота.
Також матеріали не повинні впливати на тембр голосу чи порушувати зв'язність мови пацієнта.
