Імплантація зубів — це складна процедура як для пацієнта, так і для лікаря. Одним із ключових аспектів успішної імплантації є застосування атравматичної техніки. Для того щоб операційна рана загоїлася без ускладнень, необхідно строго дотримуватись правил асептики та мінімізувати травматичний вплив на тканини ротової порожнини. Саме тому атравматична операційна техніка вимагає виконання низки важливих кроків, які включають правильну установку імплантата, ретельне закриття рани, підготовку кісткового ложа та вибір оптимального доступу. Існує два основних методи імплантації: одноетапний і двоетапний.
Одноетапний метод зазвичай передбачає використання нерозбірної конструкції імплантата, у якого опорна головка виступає в порожнину рота.
Двоетапний метод передбачає встановлення внутрішньокісткового елемента, на який після загоєння встановлюється формувач ясеневої манжетки. Після цього можлива установка абатмента або іншого ортопедичного компонента, передбаченого конструкцією імплантата. Цей метод найширше використовується.
Іноді імплантація зубів ускладнюється несприятливими анатомічними особливостями, такими як виражена атрофія беззубих відділів щелеп, дефекти кісткової тканини альвеолярних відростків та інші фактори. Для вирішення цих проблем застосовуються такі підходи:
- субперіостальна імплантація;
- імплантати (дискові, трансмандибулярні, субкортикальні), що використовуються при недостатній висоті кістки;
- методи регенерації кісткової тканини;
- кісткова пластика;
- методи обходу анатомічних перешкод.
